РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ
- Більше уваги приділяти особистісному спілкуванню з учнями ( без врахування їх успіхів в навчальній діяльності з даного предмета: якомога частіше говорити з учнями, важливо, щоб бесіди не стосувались певного вчинку дитини, а були пов’язані з її інтересами, життям, здоров’ям, друзями).
- В організації освітнього процесу обов’язково враховувати вади здоров’я: знижений зір, сколіоз.
- Обов’язково включати в навчання елементи гри.
- При підвищеній тривожності, замкнутості, нерішучості, сором’язливості необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо в перші місяці навчального року.
- Агресивність, запальність, дратівливість. З дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї впертості, гнівливості, дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси на схильності агресивної дитини, зможе спрямовувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючі ї дитину самоконтролю та стриманості.
- Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі). Завдання учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми – допомогти їм відчувати себе потрібними та бажаними у класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм вдається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.
- Підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними – терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати покроковий контроль виховання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п’ятикласників «бути вольовою людиною».
- Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».Учителю варто залучати таких дітей до позакласної роботи. Проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку та створюючи ситуацію успіху.
- В контактах з дітьми бути чесними, відвертими.
- Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись!
