Запорізький НВК №19 традиційно відзначає День Пам’яті, примирення та Перемоги
День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Цей день викликає безліч почуттів будь у кого!
В цьому році колектив Запорізького НВК №19 відзначив 75-у річницю вигнання нацистів з України, приймаючи активну участь у районних і міських онлайн-заходах!
Дуже важкою ціною завойовано щастя! Про це знають учні Запорізького навчально-виховного комплексу №19. Бо в кожній сім’ї є близькі люди, які відчули на собі ті страшні тяготи лихоліття.
Про це йде мова у відео-репортажі Шкільного Медіахолдингу «Вісник Мрії – Новий Формат».
Наші діди, прадіди, бабусі завжди розповідали нам про те, якими зусиллями вони намагалися звільнити Богом дану нам землю, – наголосили автори відео.
У репортажі можна побачити, як напередодні свята Великої Перемоги традиційно відвідують школу-комплекс ветерани авіа-полку, як вони співають на сцені для громадян Мрії та закликають учнів Запорізького НВК №19 пам’ятати про подвиг нашого народу в роки Другої світової війни.
Відео-репортаж
В Запорізькому НВК №19 діє стала система патріотичного виховання. Учні традиційно вітають ветеранів, які перебувають у спеціалізованих житлових будинках для громадян похилого віку та інвалідів, будинках-інтернатах та пансіонатах. В школі приділяється велика увага проведенню інформаційно-просвітницьких та творчих заходів, патріотичних акцій та проектів, зустрічі учнів з учасниками війни, свідками історичних подій минулого, конкурси стіннівок, виставки малюнків та плакатів. Учні відвідують військово-патріотичну експозицію шкільного музею.
Особливо громадяни Дитячо-юнацької громадської організації «Республіка Мрія» пишаються своєю участю в мітингах біля пам’ятника «Летять журавлі» , в яких завжди можна почути слова подяки на адресу визволителів від керівництво району, військовослужбовців, представників громадських організацій.
На цих урочистих мітингах завжди вшановують хвилиною мовчання загиблих у Другій світовій війні та сьогоднішніх захисників України.
Важливою складовою участі Запорізького НВК №19 в заходах до Дня пам’яті, примирення та перемоги став проект «Якою ціною завойовано щастя», ініційований Позашкільним навчальним закладом «Центр науково-технічної творчості молоді «Політ» Запорізької міської ради Запорізької області за підтримки Територіального відділу освіти по Шевченківському району.
До участі в акції запрошувались учні закладів загальної середньої освіти. Завданням акції було створення відеороликів, які розповідають про подвиг родичів учнів ( дідусів, бабусь, прадідусів, прабабусь), учасників бойових дій Другої світової війни 1935-1945р.р..
Особливо постаралися представники медіаосвітнього центру «Кристал» Шкільного Медіахолдингу «ВМ-НФ».
Ось, Ілля Мелешко, учень Запорізького НВК №19, розповідає про своїх прадідів.
Калашник Дмитро Павлович, 1921 року народження. У званні сержанта служив в повітряно-десантних військах, воював з початку війни і до лютого 1944 року був поранений в Корсунь-Шевченківської операції під Уманню.
З хвилюванням Ілля розповідає про те, як поранили прадіда в ногу: «Це сталося о десятій годині ранку під час атаки. Санітари перев’язали рану, сказали: лежи, а самі пішли вперед. Потім пішов другий ешелон танків і його підібрали танкісти. Поклали його за вежу танка, дали патронів до автомата. І так із закривавленою ногою мій прадід продовжив бій верхи на танку, стріляючи по німцям, що тікали хто кудись. Бій закінчився о другій годині пополудні. Потім був медсанбат, довге лікування поранення, через яке дідові не дозволили повернутися на фронт».
Дізнаємось із творчої роботи учня ми, що його прапрадід Калашник Павло Кирилович, 1895 року народження, теж був учасником війни, був моряком Чорноморського флоту, командир корабля-тральщика. Звання капітан-лейтенант. Павло Кирилович жив в Одесі, всю війну пройшов, від початку до кінця.
Особливо цікаві роздуми Іллі, якими він ділиться з глядачами:
- Я все думаю, якими якостями повинні оволодівати люди, щоб вони могли перемагати зло і протистояти фашистському віроломству, – розповідає він та продовжує, – Не знаю, багато чим … але вони обов’язково повинні бути такими ж як мої прадіди – мужніми, благородними, мудрими. Вони повинні дуже сильно любити свою батьківщину.
Валерія Калашник, в своєму проекті теж розповідає про своїх дідусів.
На їх долю випало випробування військовим лихоліттям! Дбайливо зберігаються в сімейному альбомі їх фотографії і листи з фронту. Три брата – три героїчних історії …
Конограй Іван Іванович. Народився в 1925 році, командир танка, бився з німецько-фашистськими загарбниками, звільняючи нашу землю від нацистів. Його танк сміливо йшов вперед, розчищаючи дорогу піхоті. Через поранення його участь у війні закінчилася в Будапешті.
Конограй Володимир Іванович, його брат, дійшов до Берліна. Народився він у 1921році. Служив у військовій розвідці, завжди на передовій, перекладач німецької мови, дуже багато зробив для Перемоги.
Конограй Яків Іванович. Він народився у 1927 році. Балтійський флот! Знаменитий Крейсер “Безстрашний”! Прописка крейсера в місті Кронштадті, служив моряком- кочегаром, супроводжував військові каравани, бився з загарбниками на морі! Не шкодуючи сил, наближав Велику Перемогу!
Я дуже пишаюся своїми дідусями! Моя сім’я буде вічно, з покоління в покоління, зберігати пам’ять про них, – запевняє Валерія.
Ветерани йдуть, але пам’ять про їх подвиг живе в нас, їхніх нащадків. Сподіваюся, що в збереженні цієї пам’яті є заслуга і мого прадіда – Мірошниченко Василя Олексійовича, 1911 року народження, – розповідає у своєму проекті представниця медіа-освітнього центру «Фенікс» Шкільного медіахолдингу «ВМ-НФ» Анна Носко.
Пішов на службу він з села Вовчанськ Якимівського району Запорізької області. Був рядовим, мінометником. Почав свій бойовий шлях з міста Севастополя. Звільняв Білорусь. Закінчував війну в Латвії. Не один раз брав в полон «язиків». Розповідав, як по три дня приходилось лежати на сирій землі, і в мороз, і дощ, навіть поворухнутися не можна було, виконуючи бойове завдання. Дідусь був нагороджений медаллю за відвагу, медаллю за бойові заслуги.
- Я дуже пишаюся своїм прадідом, рядовим великої Перемоги! Я вдячна йому за життя і його внесок в перемогу нашого народу. Дуже хочу вірити, що подвиг наших дідів і прадідів у боротьбі з фашизмом був немарним, – наголосила Анна на завершення свого відео-проекту.
Емоційний проект створила також Марія Карпенко. Вона розповіла про свого діда – Мусіна Фаріда Аблухаковіча. Народився він у 1923 році. Був льотчиком військового літака. Віддавав себе по повній заради Перемоги.
Знаю, боровся він не заради себе, а заради своїх дітей, онуків, правнуків і наступних поколінь. Щоб ми жили в незалежному і процвітаючому суспільстві, – каже Марія.
- Іноді я уявляю військові будні діда … Як піднімають по тривозі, як він робить свій бойовий виліт, як йде на перехоплення ворожої авіа групи. Як йому вдається в ході стрімкої атаки підбити ворожі гармати і бомбардувальники. Сьогодні такі битви популярні в віртуальному просторі. Діти і дорослі зайняті комп’ютерними іграми. Але тоді … Тоді все було по-справжньому! На кін ставилося своє життя і життя товаришів по зброї, – продовжує роздуми представниця МЦ «Кристал».
Вона додає: «Ми повинні пам’ятати кожного героя. І тих, хто навіки залишився на полі бою, і тих, хто, повернувшись додому заново відбудував зруйновану Батьківщину. Дякую тобі, мій кращий з дідусів – Фарід Мусін»!
Як повідомляють в Ресурсному центрі ШМХ «ВМ-НФ», сьогодні, 8 травня, робота учнів Запорізького НВК №19 над проектами «Якою ціною завойовано щастя» продовжується. Всі ці проекти будуть розміщені у фейсбук-групі «Запорізький НВК №19».
Також постаралися до Дня Перемоги учні 5-7 класів Запорізького НВК №19. Вони взяли участь у дистанційному заході «Велика Перемога – це щастя для нас!»
Як розповіли організатори, онлайн-виставка малюнків проводилась під гаслом «Світ без війни» з метою вшанування подвигу українського народу у боротьбі за свободу, увічнення пам’яті загиблих у Другій світовій війні, сприяння формуванню в учнів почуття патріотизму та виявлення талантів серед учнів школи в галузі мистецтва, надання можливості продемонструвати свої творчі роботи.
